- тил
- -у, ч.1) Задня, зворотна частина, сторона чого-небудь; бік, протилежний передньому, лицьовому.••
З ти́лу присл. — а) ззаду; б) задвірками, через чорний хід.
2) Територія, розташована звичайно далі від лінії фронту. || Територія, розташована позаду ділянки, зайнятої яким-небудь військовим з'єднанням.3) перев. мн. Сукупність допоміжних військових частин і з'єднань, які розташовані за діючими частинами й забезпечують їх усім необхідним для життя та бою.4) Уся територія й населення країни, що воює, на відміну від фронту.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.